31.03.2022.
6 кухар;пекар. Біологія і екологія. Урок №47.
Тема. Генетичний монітороинг в людських спільнотах.
Домашнє завдання.
У робочий зошит дайте відповіді на питання:
1. Що таке генетичний моніторинг?
2. Коли й чому почала розвиватися система генетичного моніторингу?
3. Які завдання має генетичний моніторинг?
4. Які методи застосовує генетичний моніторинг?
На закріплення продумайте питання:
- чому бажано постійно проводити генетичний моніторинг популяцій людини?
1.Генетичний моніторинг — це система спостережень, спрямованих на відслідковування, виникнення та поширення спадкових порушень у популяціях. Він забезпечує системне спостереження за станом генофонду популяцій, дає можливість оцінювати наявний мутаційний процес та прогнозувати його зміни.
Система генетичного моніторингу почала розвиватися із 60-х років XX століття після так званої «талідомідної катастрофи», коли негативна дія лікарського препарату талідоміду стала причиною народження кількох тисяч дітей з вадами розвитку. Але хоч цей випадок і став приводом для створення системи генетичного моніторингу, спостереження за подібними до талідоміду речовинами не входить до кола задач сучасного генетичного моніторингу. Це пов’язано з тим, що талідомід є тератогеном — речовиною, яка порушує процеси розвитку зародка але не змінює його спадкові ознаки.
2.Завдання і методи генетичного моніторингу
Основним завданням генетичного моніторингу є контроль генетичних вад, які виникають у популяції, та попередження їх виникнення. У рамках цього завдання генетичний моніторинг виконує такі завдання:
• визначення спрямованості спадкової мінливості в популяціях людини;
• визначення інтенсивності мутаційного процесу;
Наслідки дії талідоміду, який застосовували в кінці 50 — на початку 60-х років XX ст.
• оцінювання стабільності спадкових структур як окремих особин, так і популяцій у цілому;
• визначення генетичного складу популяцій;
• прогнозування кількості людей зі спадковими захворюваннями;
• оцінка шкідливого впливу факторів навколишнього середовища на генофонд популяції.
Для контролювання спадкової мінливості в популяціях необхідно оцінювати коефіцієнт імбридингу, величину генетичного вантажу, інтенсивність мутаційного процесу в певній популяції, зміну проявів спадкових ознак залежно від зовнішніх умов.
3. Методи проведення генетичного моніторингу
Під час проведення генетичного моніторингу часто застосовують такі методи:
• облік домінантних мутацій, які чітко відрізняються від норми (визначаються візуально);
• облік хромосомних аномалій (визначаються під час тотального контролю новонароджених або проведення вибіркових досліджень);
• визначення частоти мутацій у білках сироватки крові;
• визначення частоти хромосомних порушень у лімфоцитах периферичної крові.
Одним із найефективніших способів генетичного моніторингу є спостереження за індикаторними фенотипами, які виникають у результаті дії мутагенних факторів і проявляються як домінантні ознаки.
4. Значення генетичного моніторингу
Регулярний аналіз даних генетичного моніторингу дозволяє ефективно контролювати ситуацію та оперативно реагувати на зміну частоти спадкових порушень у часі або на певній території. Генетичний моніторинг застосовують для виявлення потенційної мутагенної дії нових лікарських препаратів, різноманітних побутових засобів, харчових добавок та інших речовин.
Коментарі
Дописати коментар