96 ТРАКТОРИСТІВ. БІОЛОГІЯ І ЕКОЛОГІЯ.

 УРОК №32(129)

Для дистанційників.

Зворотній зв'язок з викладачем:

1. Електронна адреса:damaskina.toma@ukr.net;

2. VIBER (0951827836) Надсилати роботи

ТЕМА. «Генна інженерія людини: досягнення та ризики»

У робочий зошит законспектуйте тему(зверніть увагу на помічений матеріал). На закріплення перегляньте відео.

1.Генна інженерія — це галузь сучасної біотехнології, яка містить методи

виокремлення генів, конструювання нових та перенесення їх в

організми, для яких ці гени не властиві.

Рекомбінантна ДНК — це послідовність ДНК, що складається з декількох

генів, які були штучно сполучені між собою, така послідовність не

трапляється в природі.

Генну інженерію активно використовують для лікування, діагностики та

запобігання певним захворюванням у людини. Діагностувати таким

чином можна різні форми раку, інфекційні захворювання і, звичайно ж,

спадкові.

2.Генна терапія полягає у внесенні в організм робочих генів або

«вимкнення» дефектних, залежно від захворювання. Її можна реалізувати

двома методами.

Перший передбачає вилучення з організму людини клітин, їх

модифікацію за допомогою методів ГІ, внесення клітин назад до

організму.

Другий передбачає за допомогою векторного або безвекторного

передання безпосереднє внесення генів в організм. Наприклад,

лікування певних видів вродженої сліпоти в людей.

Гермінальна терапія реалізується на клітинах зародкових ліній ембріона

або в статевих клітинах та покликана позбавити від дефектів наступні

покоління.

Наприклад, «дитина, народжена від трьох батьків». Учені з університету

Кентукі трансплантували мітохондрії клітини від однієї жінки до

яйцеклітини іншої з метою запобігання рідкісному генетичному

захворюванню. Як наслідок, дитина мала генетичний матеріал батька (від

сперматозоїда), генетичний ядерний матеріал матері (від ядра

яйцеклітини) та мітохондрії від іншої.

3.Клітинна інженерія — це галузь біотехнології, яка розробляє й

використовує технології культивування клітин (та їхньої

гібридизації), тканин поза організмом у штучних умовах.

Технологія мікроклонального розмноження рослин дозволяє

отримувати велику кількість рослин із кількох клітин материнської. Тобто

з листка однієї рослини ми можемо отримати десятки клонів,

пересадивши окремі шматочки в поживні середовища.

Методи мікроклонального розмноження рослин дають можливість

отримувати велику кількість особин одного виду, вирощувати лікарські

або екзотичні рослини у великій кількості.

Щодо тварин, то найвідомішим клонованим організмом є вівця Доллі.

Процес клонування відбувся за принципом пересадки ядер соматичних

клітин.

Клонування окремих клітин та тканин дає можливість використовувати їх

для розробки та тестування ліків, вивчення процесів розвитку вірусів,

генетичних та еволюційних досліджень.

Органоїди — це тривимірні культури клітин, які імітують органи в

зменшеному масштабі. Крім можливості досліджувати розвиток

захворювань чи ефективність лікарських засобів, ці моделі дають змогу

стежити за розвитком органів. Наприклад, мозку.

Широке практичне застосування клітинної технології знайшли також у

регенеративній медицині для людини, завдяки стовбуровим клітинам

ми можемо отримувати тканини чи окремі органи в лабораторних

умовах.

Технології передбачають безпосереднє введення стовбурових клітин, які

після потрапляння в організм продовжать ділитися та перетворюються

на наразі необхідні організму клітини.

Інші методи передбачають отримання зі стовбурових клітин окремих

органів чи тканин. Особливої уваги заслуговує метод 3D-друку органів.

Загалом, він схожий на звичайний 3D-друк, але замість пластику друкує

живими клітинами, а сам принтер поміщають у поживне середовище.

Біоетика (з грецької мови βίος — життя, ἔθος — звичай) — нормативне

знання, що охоплює моральну проблематику, пов’язану з розвитком

біомедичних наук, які стосуються питань генетики, медичних досліджень,

терапії, турботи про здоров’я і життя людини.

Основними принципами, які закладає біоетика в галузі медицини та

медичних досліджень, є такі:

1) принцип автономії (індивід має право розпоряджатися своїм

здоров’ям та благополуччям, навіть відмовлятись від лікування, за умови,

що це буде вартувати йому життя; цей принцип має антипіклувальну

спрямованість, на ньому ґрунтується концепція «інформованої згоди»);

2) принцип «Не зашкодь» бере початок із клятви Гіппократа і вимагає

мінімізації шкоди, якої завдають пацієнтові у разі медичного втручання);

3) принцип блага (моральний обов’язок робити добро, котрий акцентує

обов’язок лікаря чи лікарки чинити дії, спрямовані на покращення стану

пацієнта);

4) принцип справедливості (підкреслює необхідність рівного ставлення

до пацієнтів, а також справедливого розподілу ресурсів, котрі завжди

обмежені, під час надання медичної допомоги).