96 трактористів. Агротехнологія. Урок №18
Для дистанційників.
Зворотній зв'язок з викладачем:
1. Електронна адреса:damaskina.toma@ukr.net;
2. VIBER (0951827836) Надсилати роботи
Розділ : Виконання заготівлі, приготування та роздавання кормів та силосу
Тема уроку: Вимоги до комплектування машинно-тpактоpних агpегатiв для заготівлі, приготування та роздавання кормів та силосу
У робочий зошит законспектуйте тему.
На закріплення зробіть самостійну роботу.
1.Яка 0птимальною температра для розвитку молочнокислих бактерій є а)25…30°С;
б) 30…35°С;
в)40-48°С.
2.Величина різання залежить від:
а) сировини;
б)вологості;
в)наявності бактерій;
г)температури.
3. У якій послідовності розраховують машинно-тракторні агрегати, які працюють на місцевості з рівним рельєфом.
4. У якій послідовності розраховують машинно-тракторні агрегати за наявності підйому на наявності підйому машиною зі зчіпкою.
Для розрахунку складу агрегатів введемо такі позначення:
Рн.гак — номінальне тягове зусилля трактора, Н; К — питомий опір машини-знаряддя, Н/м; К0 — питомий опір плуга, Н/м2; Вм — найбільша допустима ширина захвату агрегату, м; bм — ширина захвату однієї машини, м; nм — кількість машин в агрегаті; b — ширина орної скиби, м; а — глибина оранки, м; R3 — опір зчіпки, Н; Rагр — опір агрегату, Н; ηв — коефіцієнт використання тягового зусилля.
Агрегат розраховують у такій послідовності:
1. Згідно з агротехнічними вимогами до польової операції та умов роботи у загінці, вибирають тип сільськогосподарських машин-знарядь, трактор і робочу швидкість агрегату.
2. Знаючи тип трактора й робочу швидкість агрегату, визначають номінальне тягове зусилля трактора Рн.гак..
3. Визначають максимальну ширину захвату агрегату:
Для орного агрегату К = К0а, Н/м.
4. Визначають кількість машин-знарядь в агрегаті:
5. Визначають розмір робочого тягового зусилля агрегату:
6. Визначають коефіцієнт використання тягового зусилля:
У такій послідовності розраховують машинно-тракторні агрегати, які працюють на місцевості з рівним рельєфом. За наявності підйому на загінці треба враховувати зусилля, яке затрачатиметься на подолання підйому машиною зі зчіпкою.
Силос – соковитий корм, приготований консервуванням без доступу повітря. Консервування відбувається як результат молочнокислого бродіння, що розвивається в подрібненій рослинній масі без доступу повітря. У готовому силосі міститься до 2% молочної кислоти, що запобігає його псуванню. Залежно від сировини, яку використовують для приготування силосу, розрізняють кукурудзяний, соняшниковий, вико-вівсяний та силос інших видів. Силосування – найбільш розповсюджений спосіб заготівлі соковитих кормів.
Строки скошування мають збігатися з накопиченням у рослинах максимальної кількості поживних речовин, оскільки вони переважно зберігаються в силосі.
Висота зрізу силосованих культур високостебельних рослин не має перевищувати 10 см, трав – 6 см (відхил не більше ±1 см).
Вологість подрібненої маси, що закладається в сховище, за довжини частинок 2…3 см має бути 65…75%, за довжини 4…5 см – 75…80%, за довжини 10…12 см – більше 80%.
Вологість силосуємої маси можна регулювати внесенням гігроскопічних кормових добавок, наприклад таких як солома і полова. Щоб підвищити якість силосу, приготовленого з рослин, бідних на протеїн, рекомендовано додавати бобові культури. Збереженість і поживна цінність корму забезпечується за безперервного заповнення сховищ за 3…4 дні, достатнього ущільнення силосованої маси і негайного щільного укриття після закінчення закладання. Об’ємна маса закладеного в сховище корму має становити 500…600 кг/м3 за температури не більше 30ºС. Потрапляння в подрібнену масу чужорідних предметів і матеріалів виключається.
Для збирання силосованих культур використовують спеціальні силосозбиральні або кормозбиральні комбайни.
5.4.2. Технологія закладання силосу
Силос – цінний вид корму, одержаний у процесі біологічного консервування зелених рослин, основою якого є молочнокисле бродіння. Його технологічний процес такий: скошування з одночасним подрібненням рослинної маси, завантаження в транспортні засоби, транспортування, закладення у сховища, трамбування, ізоляція від повітря.
Силос має бути якісним. Такий продукт має приємний запах квашеної капусти, солоних огірків, консервованих фруктів. Колір у нього зеленувато-жовтий або темно-зелений, консистенція рослин повністю збережена.
Збір кукурудзи на силос починають, коли настає фаза молочно-воскової стиглості зерна.
Оптимальною температурою для розвитку молочнокислих бактерій є 25…30°С. У разі розігрівання маси вище 30…35°С пригнічується діяльність молочнокислих бактерій, гальмується підкислення корму, починають розмножуватися бактерії спорові і, зокрема маслянокислі.
Для отримання якісного силосу необхідне ретельне трамбування, запобігання доступу повітря в масу, щільність маси 600 кг на 1 м3.
Ущільнення маси залежить від подрібнення сировини. У подрібненої маси рясно виділяється сік з розчиненими в ньому поживними речовинами – створюється живильне середовище для розвитку молочнокислого бродіння. Вирізняється сік, витісняє повітря із проміжків між частинками маси. Вона швидше заквашується, її легше трамбувати, завантажувати, зручніше виймати. Особливо ретельно масу слід трамбувати біля стін траншей.
Величина різання залежить від:
силосування сировини – легкосилосованих подрібнюється до 2…3 см, важкосилосованих – до 1 см;
вологості - за 70…75% - 2…4 см, 75…80% - 5…7 см, 80…85% - 8…10 см.
За вмістом цукру в рослинах їх розподіляють:
- на легкосилосовані (що мають надлишок цукру і заквашують у разі виходу молочної кислоти з цукру у кількості 60…70%) – кукурудза, сорго, суданки, жито, лугові злаки, баштанні, капуста, коренеплоди та інші;
- важкосилосовані (містять цукру стільки, що зелена маса їх нормально силосується лише у випадку, якщо вихід молочної кислоти з нього становить 90…100%) - буркун, вика, конюшина тощо;
- несилосовані (у чистому вигляді не заквашиваются навіть у разі виходу з цукру молочної кислоти в 90…100%) – люцерна, соя, сорго віникове, батоги баштанних культур тощо.
Для забезпечення нормального перебігу мікробіологічних і біохімічних процесів, необхідних для заквашування маси, слід забезпечити потоковість процесу силосування. Годинний шар закладання силосу – 0,8 м. Показником правильного закладання є температура маси на глибині 40…50 см, вона не має бути вище 30°С. Завантажувати силосну масу слід на 1,5…2 м вище країв траншей з тим, щоб після повного осідання рівень її був дещо вище краю стін траншеї. Поверхня ущільненої маси повинна мати в центрі, за довжиною траншеї, опуклу форму. Після заповнення сховища масу негайно вкривають для ізоляції від повітря і атмосферних опадів. Затримка укриття на 2…3 дні збільшує втрати корму на 7…10% через гниття і пліснявіння верхніх шарів і зігрівання всієї маси.
- ущільнена подрібнена мокра солома з підсівом злакових культур;
- земляне укриття;
- укриття поліетиленовою або хлорвініловою плівкою з накриттям землею або мішками з гравієм
Коментарі
Дописати коментар