6 кравців. Хімія. Урок №26(100 )

Зворотній зв'язок з викладачем:

1. Електронна адреса:damaskina.toma@ukr.net;

2. VIBER (0951827836) Надсилати роботи

Тема. Основи.Властивості, застосування гідроксидів Натрію та Кальцію. 

У робочий зошит законспектуйте тему відповідно виділених питань.

На закріплення продумайте питання

- де у домашньому господарстві застосовують вапняну воду?

Основи – це сполуки, до складу яких входять атом металічного елемента й одна або кілька гідроксильних груп OH (залежно від валентності металу).

Основи – сполуки, які містять катіони металічних елементів і гідроксид- аніони ОН^–.

Загальна формула основ: Me(OH)_n, де n – число груп OH, що відповідає валентності металічного елемента. Me – символ металічного елемента.

Назва основ

Назва основ складається з двох слів, перше з яких – назва металічного елемента, а друге – «гідроксид».

Наприклад, KOH – калій гідроксид, Ba(OH)₂ – барій гідроксид.

Фізичні властивості основ

Основи за звичайних умов є твердими речовинами йонної будови, тому вони повинні мати високу температуру плавлення, але при помірному нагріванні майже всі основи розкладаються на відповідний оксид і воду. Розплавити можна лише гідроксиди натрію і калію. Більшість основ не розчиняються у воді. Малорозчинними є гідроксиди малоактивних металічних елементів, а добре розчинні гідроксиди лужних елементів і сполуки барію. Водорозчинні основи називають лугами.

Класифікація основ

За звичайних умов луги – це тверді кристалічні речовини, милкі на дотик, роз’їдають багато матеріалів, шкіру, папір, тканину, добре розчиняються у воді. Змінюють колір індикаторів: лакмус (фіолетовий) змінюється на синій; метиловий оранжевий (оранжевий) – на жовтий; фенолфталеїн (безбарвний) забарвлюється в малиновий колір.

Нерозчинні основи – тверді речовини, не милкі на дотик, не роз’їдають шкіру, не мають запаху, практично не розчиняються у воді й не змінюють кольору індикаторів.

Забарвлені вони по-різному:

купрум(II) гідроксид Cu(OH)₂ – блакитний;

Zn(OH)₂, Al(OH)₃ – білі,

Fe(OH)₂ – зеленувато-білий,

Fe(OH)₃ – бурий.

Хімічні властивості основ

1.               Розчинні і нерозчинні основи мають спільну властивість – реагують з кислотами, утворюючи сіль і воду:

NaOH + HCl = NaCl + H₂O;

Cu(OH)₂ + 2HCl = CuCl₂ + 2H₂O.

Тип реакції – обміну, нейтралізації.

 

2. Під час взаємодії багатооснóвних кислот з гідроксидами можуть утворюватися кислі солі: 

NaOH + H₂SO₄ = NaHSO₄ + H₂O;

Ca(OH)₂ + 2H₂SO₄ = Ca(HSO₄)₂ + 2H₂O.

 

3. Під час взаємодії багатокислотних гідроксидів з однооснóвними кислотами можуть утворюватися оснóвні солі: 
         Ca(OH)₂ + HCl = CaOHCl + H₂O (основа в надлишку);

CaOHCl + HCl = CaCl₂ + H₂O.

4. Луги взаємодіють із розчинними солями малоактивних металічних елементів, утворюючи нову сіль і нерозчинну основу:

2NaOH + FeCl₂ = Fe(OH)₂↓ + 2NaCl. 

 

5. Луги можуть взаємодіяти із розчинними солями активних металічних елементів, якщо в результаті реакції утворюється нерозчинна сіль: 
          Na₂SO₄ + Ba(OH)₂ = 2NaOH + BaSO₄↓.

 

6. Луги реагують з кислотними оксидами, утворюючи середню або кислу сіль при надлишку чи нестачі лугу відповідно: 
         2NaOH + CO₂ = Na₂CO₃ + H₂O; 

NaOH + CO₂ = NaНCO₃.

 

Практичне застосування деяких основ

NaOH – у великій кількості використовується у нафтовій промисловості для очищення нафтопродуктів переробки нафти, в миловарній, паперовій, текстильній промисловостях, у виробництві штучного шовку та в ряді інших виробництв. Кип’ятінням деревини з NaOH добувають целюлозу. Обробка бавовняних тканин натрій гідроксидом поліпшує їх здатність до фарбування. Натрій гідроксид – важливий реактив у аналітичній хімії.

КОН – застосовують у миловарній промисловості для виготовлення рідкого мила. Внаслідок великої гігроскопічності його використовують як осушувач, для вбирання вуглекислого газу, у хірургії для припікання, як вихідний продукт для добування різних солей калію.

Ca(OH)₂ – Кальцій гідроксид (гашене вапно) — сіруватий малорозчинний у воді порошок. При змішуванні надлишку гашеного вапна з водою утворюється суспензія — так зване “вапняне молоко”. Після фільтрування вапняного молока отримують прозорий розчин кальцій гідроксиду, який називають вапняною водою.

Кальцій гідроксид є лугом, тому фенолфталеїн у його розчині набуває малинового забарвлення. Кальцій гідроксид вступає в реакції нейтралізації, наприклад, з хлоридною кислотою:

Са(ОН)₂ + 2НСl = СаСl₂ + 2H₂O.

Маючи основні властивості, кальцій гідроксид реагує з кислотними оксидами. При пропусканні карбон (IV) оксиду через вапняну воду утворюється осад кальцій карбонату:

Са(ОН)₂ + СО₂ = СаСО₃↓ + Н₂О.

Ця реакція є якісною для виявлення вуглекислого газу.

Гашене вапно входить до складу багатьох будівельних сумішей. Після змішування з водою та піском під дією вуглекислого газу такий будівельний розчин поступово твердне.

Гашене вапно використовують також

під час виробництва скла,

для вапнування кислих ґрунтів,

для пом’якшення води.

Вапняне молоко використовують

у виробництві цукру,

при виготовленні сумішей для побілки дерев і боротьби з хворобами рослин.

Вапняну воду використовують у лабораторній практиці для виявлення вуглекислого газу

Як «вапняну воду» застосовують для білення, у медицині проти опіків або як протиотруту при отруєннях сульфатною чи оксалатною кислотами.

 

Ba(OH)₂ – насичений водний розчин відомий як «баритова вода», є важливим лабораторним реактивом для виявлення СО₂, йонів SO₄^2– та СO₃^2– та відносно дешевою розчинною основою.

NH₄OH – один з найважливіших хімічних реактивів, розбавлений розчин якого «нашатирний спирт» застосовують як слабку основу в хімічній практиці, у медицині, домашньому господарстві.